«Ця книга починалася, коли небезпека нечуваного лиха вже нависала над людством; коли покоління, що тільки-но почало оговтатися від потрясінь Другої світової війни, з жахом переконувалося, що над горизонтом уже клубочиться, згущаючись, дивна імла — передвістя катастрофи ще більш грізної, війни ще спустошливішої. Я починав цю книгу в найглухіші роки тиранії, що довіла над двома сотнями мільйонів людей. Я починав її у в'язниці, що мала назву політичного ізолятора. Я писав її потай»... Релігійно-філософський трактат «Роза Миру» — це один із ключових творів культового вітчизняного письменника Данила Андрєєва. У ньому автор запропонував нову концепцію уявлення про Всесвіт — альтернативне світорозуміння. Твір під новим кутом розкрив основоположні догмати християнської церкви та її погляди на будову світу. Автор розділив працю на дванадцять частин, у яких спробував розібратися у устрої нашої планети, описати царство духовних сутностей і вічну ворожнечу добра зі злом, і навіть проаналізувати метаісторію російської культури та передбачити кілька можливих варіантів розвитку людства. Так, Андрєєв пророкував сексуальну революцію і появу стільникового зв'язку з інтернетом. Іншим же пророцтвам містика тільки належить виконатися... Примітно, що мотиви «Троянди світу» зустрічаються у творах сучасних популярних письменників. Наприклад, Володимир Сорокін у романі «Блакитне сало», спираючись на пророцтва Андрєєва з глави «Князь пітьми», вкрай антиутопічно описав Москву 2048 року.
