Перебувати під владою архетипу - ще задоволення. Це не те, що можна назвати приємним проведенням часу. Але це те, що можна назвати цікавим часом, часом раптових осяянь та "далеких прицілів"; часом глухих кутів і переконань, що похитнулися; часом випробувань, натиску і, насамкінець, життя на межі. Здається, Адлер говорив, що кожен має проводити з архетипом не менше години на день, - зараз я розумію, чому. У процесі роботи над книгою мені довелося набратися сміливості і "вирушити зі світу повсякденності в область надприродного та чудового", і в результаті я добровільно наблизилася до "порога пригоди". Зробивши це, я повернулася у світ, який, на перший погляд, залишився тим самим, а насправді змінився".
